Усе - навіки

Сл: Юрій Зозуля
Муз: Юрій Зозуля
Вик: Юрій Зозуля

навік приставши до свого життя,
його я краю, до грудей приклавши:
так нарізають хліб, усіх зібравши,
і роздають ізпоконвік буття! -
я по живому краю,- тулю, чи обіймаю,- тебе, моє життя.

навік приставши до землі й зірок,
до хмар у небі та самого неба:
я й не живу, як - видається - треба;
крила майструю із одних думок! -
а сонце наробляє в них дірок.

навік приставши своїх відчуттів
і інтуіцій, щирих мов молитви,-
мандрую я у поспіху гонитви,
у пошуці то сенсів, то богів! -
до їхніх оберегів-берегів.

я є мов вітер; я іду, мов дощ,
що завжди - летом! - досягають краю:
я гаю час, останні сили гаю...
а шлях іще не весь, і ще не час для прощ! -
і вже не йде, а - падає на землю дощ:

без маяття. без вороття.
без маячні про майбуття.
на повній швидкості життя!
...гризу сухий окраєць власного буття;
чекаю на свій дощ. майну за ним і я!..

Аудіофайли:

Аудіозапис (mp3, 128 kbps) (MP3 , 2,218kb) Виконує: Юрій Зозуля

На головну сторінку...