Пізня осінь

Сл: Наталія Папроцька  
Муз: Василь Дунець
Вик: Василь Дунець

Глибока осінь у садку кружляє листя у танку,
Від вітру дужого сльозливі завивання.
І пригадалися мені |
Мого кохання давні дні |
І мить коротка нашого прощання. | (2)

В ту осінь давню повернусь,
"Коханий, я не забарюсь!" -
Сказала ти і відпустила мою руку.
Якби ж знатя, якби знатя, |
Що не на мить, а на життя, |
На все життя розтягнеться розлука. | (2)

Холодні дні, холодні дні,
Ви не дошкулите мені,
Бо у душі і так тепла вже не зосталось.
Багряним дистом замело і все найгірше, |
Що могло в моєму трапитись житті, |
Давно вже сталось. | (2)

Для мене осінь від тих пір,
Як лютий ворог, хижий звір,
В осиротілім серці будить давню муку.
В німому докорі літа, |
Мабуть, все б сталося не так, |
Якби тоді не відпустив я твою руку... | (2)

Глибока осінь у садку кружляє листя у танку,
Від вітру дужого сльозливі завивання.
І пригадалися мені |
Мого кохання давні дні |
І мить коротка нашого прощання. | (2)
Аудіофайли:
Аудіозапис (mp3, 128 kbps). Аранжування - Сергій Родько (MP3 , 3,564kb) Виконує: Василь Дунець


На головну сторінку...
© Українські Пісні, 2003-2021