Пізня осінь
Сл: Наталія Папроцька Муз: Василь ДунецьВик: Василь ДунецьГлибока осінь у садку кружляє листя у танку,
Від вітру дужого сльозливі завивання.
І пригадалися мені |
Мого кохання давні дні |
І мить коротка нашого прощання. | (2)
В ту осінь давню повернусь,
"Коханий, я не забарюсь!" -
Сказала ти і відпустила мою руку.
Якби ж знатя, якби знатя, |
Що не на мить, а на життя, |
На все життя розтягнеться розлука. | (2)
Холодні дні, холодні дні,
Ви не дошкулите мені,
Бо у душі і так тепла вже не зосталось.
Багряним дистом замело і все найгірше, |
Що могло в моєму трапитись житті, |
Давно вже сталось. | (2)
Для мене осінь від тих пір,
Як лютий ворог, хижий звір,
В осиротілім серці будить давню муку.
В німому докорі літа, |
Мабуть, все б сталося не так, |
Якби тоді не відпустив я твою руку... | (2)
Глибока осінь у садку кружляє листя у танку,
Від вітру дужого сльозливі завивання.
І пригадалися мені |
Мого кохання давні дні |
І мить коротка нашого прощання. | (2)
Аудіофайли:
На головну сторінку...
©
Українські Пісні, 2003-2021