Ой, стояла хата...

Сл: Юрій Рибчинський
Муз: Ігор Поклад
Вик: Кобза

Ой, стояла хата з білими дверима,
Там жила дівчина з чорними очима.
Ой, стояла хата вимита росою,
Там жила дівчина з чорною косою.

Виший мені, мамо, білу сорочину
Та й піду я сватать молоду дівчину.
Дай мені матусю стрічку-блискавицю,
Я вплету ту стрічку дівчині в косицю.

Не для того сину не спала я ночі,
Щоб дививсь, як в пекло, ти в ті чорні очі.
Не для того сину я стара та сива,
Щоб коса та чорна тебе підкосила.

Тату, любий тату, ну скажіть хоч слово
І себе згадайте тату молодого.
Чи Ви вже забули золоті цимбали,
Чи Ви не любили, чи Ви не кохали?

Що сказати мушу, що сказати мені?
Ти не слухай, синку, бабські теревені.
Бо, як будеш синку ті поради слухать -
Захолоне серце і зів'януть вуха.

Бо, як будеш слухать ті поради, любий,
Станеш пустоцвітом, чи осіннім дубом.
Якби я, синочку, слухав свою мати
То й тебе мій любий в старості не мав би.

Ой, стояла хата з білими дверима,
Там жила дівчина з чорними очима,
Там лунала скрипка і весільне слово,
А тепер лунає пісня колискова.

На головну сторінку...