Пiсня про незнищеннiсть матерiй

Сл: Татхагата
Муз: Татхагата
Вик: Татхагата

Забрiвши в хащi, закутаний у вiтер,
Накритий небом i обмотаний пiснями,
Лежу мов мудрий лис, пiд папоротi квiтом,
І стигну, i холону, й твердну в бiлий камiнь.

Рослинних рiк пiдноситься зелена повiнь,
Годин, комет i листя безперервний лопiт.
Заллє мене потоп, розчавить бiлим сонцем,
І тiло стане вуглем, з пiснi буде попiл.

Прокотяться, як лава, тисячнi столiття,
Де ми жили, ростимуть без наймення пальми
I вугiль з наших тiл цвiстиме чорним квiттям,
Задзвонять в моє серце джагани в копальнi.

На головну сторінку...