Сорока-ворона

(Сумна казка №2)

Сл: Татхагата
Муз: Татхагата
Вик: Татхагата

Сорока-ворона кашу варила,
Сорока-ворона дiток кормила.
Першому дала, другому дала,
А третього, найменшого, з хати прогнала...

Нащо нам в хатi такеє ледащо?
Вiчно у небо очi таращить,
Нiхто не знає де вiн пропадає,
Нехай iде шукати, що знає...

На небi й на землi, шукаючи долi,
Перепочити спинився у полi,
Мрiями-снами, мов ковдрою вкрився,
А до схiд сонця вже й оженився.

За дружок були мiсяць i зорi,
За батька i матiр - дуби i тополi,
Жаба i вуж поблагословили
Шлюб юнака i сирої могили...

А казочка сумна...

На головну сторінку...