Двійко дитячих очей
Сл: Микола Луків Муз: невідомийВик: Віталій БілоножкоДвійко дитячих очей
Їх помирити хотіли.
Як вони тускно синіли -
Двійко дитячих очей!
Він пакував чемодан.
Біла сорочка упала.
- Татку, - дитина сказала,-
Ти не складай чемодан.
Він зупинився на мить.
Ніжно і гірко всміхнувся,
Потім нараз повернувся,
Став нерішучим на мить.
Слово шукав - не знайшов,
Руку поклав на голівку,
Глянув із болем на жінку, -
Рушив, а слів не знайшов.
Клацнули двері за ним,
Жінка услід заридала.
- Мамо, - дитина сказала, -
Не побивайся за ним.
Двійко дитячих очей
Довго журитись не вміли.
Що вони ще розуміли -
Двійко дитячих очей!..
На головну сторінку...
©
Українські Пісні, 2003-2021