Булька

Сл: Ігор Жук
Муз: Ігор Жук
Вик: Ігор Жук

Хтось прагне слави - а життя покаже дульку:
Іди, шукай, іще шукай себе, небоже! -
А я - знайшов! Я надуваю людям бульку
Таку велику, що ніхто таку не може.
Я дую, дую, дую, дую, видуваю,
А хтось там бреше, ніби дую я намарно;
А булька так на сцені світло відбиває! -
Ну й хай пуста - та Боже мій, до чого ж гарна!..

Гоп, гоп, гоп, гиля гоп - до чого ж булька гарна!

А хтось, як дурень, все життя шукає Слово!
Я знаю триста! - а йому цього замало.
Я дути вчив його, та з ним яка розмова:
Так, наче негрові розказуєш про сало...
Я дую, дую, дую, дую, не бідую,
Я з мила бульку вже до метра додуваю! -
А той і Слово те знайшов - і голодує...
А я за милом нині їжджу на Гаваї!

Гоп, гоп, гоп, гиля гоп - я їжджу на Гаваї!

Я вчора мав із Євробаченням розмову;
Мене спитали, як я встав на піку моди.
Я їм сказав: якщо й було спочатку Слово,
То нині й триста слів не роблять вже погоди!
Тому я дую, весь талант у це кладу я -
А мій талант вже в поперечнику - метр сорок! -
Лиш кляті критики на заздрощах пліткують,
Що я - не геній, а лише від бульки корок...

Гоп, гоп, гоп, гиля гоп - лише від буль...

Та брешуть, сучі діти!..

На головну сторінку...