Марічка

Сл: Олег Сухарєв
Муз: Самі свої
Вик: Самі свої
Марічка

Em          G(III) D       G(III)
Сиділа Марічка біля віконця,
Вишила Марічка дивнеє Сонце.
Сонце обізвалось багатьма голосами:
"Шукай мене, дівко, ген за тими лісами.
Будеш мати золото, ще й красу вічну,
Ніц нікому не кажи, рушиш у нічку.
Буде тебе сватати козак з вусами
Шукай мене, дівко, ген за тими лісами!"

H(VII)     A#(VI)   A(V) H(VII)  A#(VI) A(V)
Осінь наслала на літо жовтих фарб,
H(VII)      A#(VI) A(V) H(VII)  A#(VI) A(V)
Бігала, шукала лісом дивний скарб.
G(III)         D        G(III)     D
Та й збила ніжки, бо ішла пішки
G(III)      D         G(III)       H(VII)
Коня не мала, шукала й не знала,
G(III)         D        G(III)      D
Що за тим лісом - гибельна річка...
G(III)        D          G(III)    H(VII)
Зваблена бісом пропала Марічка.

G(III) D  Am        Em
гей - го бідна Марічка                тричі
G(III) D
гей - го

Em         G(III) D          G(III)
Не відшукали  бідну Марічку,
Оповідали про оту річку
Всім молодицям, котрі незамужні:
"Вам оті чари геть зовсім не нужні.
Бо котра добра і гарна собою,
То від сватів не буде відбою."
Чула те й дівчина біля віконця,
Вишила дівчина дивнеє Сонце
На головну сторінку...