Спів у присутності неба

Сл: Юрий Зозуля
Муз: Юрий Зозуля
Вик: Юрій Зозуля

...у вікні вже небо,-
відлітати треба!
бо життя спливає по землі,
і течія та непоборна.

лиш душа це може:
поможи їй, Боже! -
вирви з тіла, як з землі,
сю квітку світу неповторну!

...бо пелюстки її надій
розвіє вітер наших дій;
що сподіватися на ліпше,-
вже не час!..

на схилах нашого буття
жевріють крихти майбуття;
і ми продовжуєм життя,-
воно ж для нас!

...як палали очі
в ті короткі ночі,
що звалися юністю,
і були з нами рідні!..

пам'ятаєм добре
той раптовий обрій;
з нього сонце нас вітало:
юних? - ні, вже літніх!..

...хоч пелюстки усіх надій
вже віяв вітер наших дій,-
ми сподівалися на краще:
той був час!..

ще пахли юністю вуста,
вуста - благали торжества;
вуста чекали божества! -
бо все для нас!

...у вікні вже небо,-
відлітати треба...
бо життя спливає по землі,
і течія та непоборна.

лиш душа все зможе:
поможи їй, Боже!
- вирви з тіла, як з землі,
цю квітку світу неповторну!

...бо пелюстки її надій
довіє вітер наших дій;
що сподіватися на інше,-
інший час!..

- на схилах схильного буття
жевріють крихти майбуття:
це ми продовжуєм життя;
воно - для нас!

На головну сторінку...