Житомир

Сл: Тимофій Хом’як
Вик: Гурт мандрівних дяків Вертеп

Хтось загримав мені в двері,
То вітер з Джима пустелі,
Чорний джеф, кривава Мері
Допінгують у легені...
Почуття, як біля каси,
До циган, а чи в Пампаси,
Куди їхать, куди бігти,
Розпаплюжив, свій батіг ти.
В коліжанок довгі ноги,
В їхніх хлопців довгі роги,
А у мене "фіг" в кишені,
Брате, чом ми не Мішелі?
А ще кращі люди-юди,
В них би розуму набути,
Носа маю, вдачу маю,
Прикро, талан не вітає...

Мій дідусь здоровий глузд мав,
На совітів всяко різно гнав,
У Татарії Великій казав:
Що бу завтра, тіко дурень мо знав!

Шеретують, то полова,
У Рутенії, то змова,
Також метушня-нудота,
Верещання ідіота.
Добре зілля, в формах "Філі",
"Шеррі, вайн" на скатертині.
От, вже тут і запопсився,
Якщо вчасно забурився.
У мажорному прикиді
Більш химерного не видів,
Але весь такий в каблучках,
Любов-мара - хитра сучка!
Бі-бі-сі приносить хвилі,
Гей! Почуємось в ефірі,
Заспіваєм героїн-рол,
Засвітило їм життя фол!

Ще дідусь доречним вважав,
З Києва б столицю забрав,
У Житомир всі б ринджиглі зніс,
А комуняк на гілляки в ліс!

На канапах, в добрих пабах,
Для нової шляхти лабух
Попові пісеньки грає
І хутро за це башляє!
Видно паненят з малого,
Ще, як були гидота вбога,
Щось таке терпке прибило,
Що й досі не попустило.

Хтось загримав мені в двері,
То вітер з Джима пустелі,
Чорний джеф, кривава Мері
Допінгують у легені...

На головну сторінку...