Знай, коханий

Сл: А. Гнатищак
Муз: А. Гнатищак
Вик: Ірина Лончина

Ми зустрілися востаннє
В першу мить ти зрозумів:
Лине в затишній кав'ярні
Пустоцвіт красивих слів.
На устах моїх пречистих
Чи іронія, чи сміх
І не треба слів барвистих,
Ти - мій янгол, я - твій гріх!

Приспів:
Знай, коханий, я забула
Мрій веселкових зорепад!
Знову зима крилом махнула,
Вже не цвіте кохання сад!
Знай, коханий, я щаслива,
В серці моїм сади цвітуть!
Громи розлук, стрічання злива,
То кохання суть!

Просто друзі! Як банально
Давня фраза ця звучить.
Поміркуємо реально:
Це гірка розлуки мить.
Квіти нашого кохання
Замітає білий сніг.
І не треба оправдання,
Ти - мій янгол, я - твій гріх!

Приспів. (2)

Громи розлук, стрічання злива,
То кохання суть!

На головну сторінку...