Снишся мені

Сл: Сергій Мартинюк
Вик: Сергій Мартинюк

Снишся мені
Терпкувато смішна із запахом кави,
Неприступно далека у чорній безодні своїх очей,
Мрієш про мене, я знаю, як знаю, що вічність до завтра
Дотягне, як ми до весни, та сон цей навряд чи
До променів першого сонця в мені доживе,
Я тут, я поруч...

Ступаєш на кінчиках пальців по небу нашої стелі,
А я в телескоп розглядаю волосся твоє, його зоряний шлях,
І порожньо в грудях моїх, і за світлом твоєї сорочки нічної
Знаходжу скотчем заклеєну тишу,
Шматочки любові на рідних губах...

Я снюся тобі
Невимовно кумедний у світлі вчорашнього листя,
Близький наче сонце у перші хвилини нової зими,
Ти мрієш про мене, ти знаєш і зовсім не злишся
На крихти моєї любові, на крихти тепла, що його нам
Дарує світило холодне у ці неоспівані дні...

Ти снишся мені,
Як тобі я за мить до дзвінкого світанку,
Де в променях сонця загубиться
Час й павутина розпатланих снів,
Я снюся тобі
І повірити в мене простіше, ніж в мамину казку,
В якій я метеликом літнім присяду на твоїй щоці...

На головну сторінку...