Писати знічев'я

Сл: Антоніна Тимченко
Муз: Антоніна Тимченко

Писати знічев'я - ниточку загублю,
Писати із радості - наче бракує нерву.
А ось печаль - геть її, не люблю -
Пише й живе зі мною, ніби колега.

Вправний співавтор дає і думок і слів,
Димний філософ, Сартр чи Шопенгауер...
Зовсім не знаю, як білизну золить,
І козака любити, й гуляти гаєм.

Все історизми, софізми, арго, кліше,
Екзистенційність, натурфілософія, ретро...
От і печаль тому, що розум лише -
Це набувне, а життя не знаю зсередини.

Ось воно й радість - минуща, проста, не вся,
Її, недолугу, й на слова не обернеш.
Справжня радість - у мого дідуся,
Коли праонукові простягає цукерку.

На головну сторінку...