Не відцвітай, кохана!

Сл: Петро Перебийніс
Муз: Олександр Білаш
Вик: Фемій Мустафаєв, Василь Бокоч

Усе цвіте і відцвітає.
Рожевість яблунь опада,
Сніжінь акацій золотава
Перекипає, як вода.

Мигтять пелюсточки і роки:
Бузок засяяв і погас,
Тонкі ромашки жовтоокі
Недовго дивляться на нас.

Усе цвіте і відцвітає,
Та знову грає у вінку.
А ми уперше і востаннє
Квітуєм раз лиш на віку.

Тебе гойдає хмарка безу,
І ти сьогодні не смутна.
Весела зморшка, наче лезо,
Щемливе серце протина.

Немов пелюсточка у вальсі,
Ти усміхнулась крадькома,
А я молю: не усміхайся,
У тебе зморщечки нема.

Сіяй, веснянко, за Дунаєм.
Ти вічна тайна у світах.
Моя кохана, заклинаю:
Не відцвітай, не відцвітай!

На головну сторінку...