Хто врятує душу цю?

Сл: Роман Британ
Муз: Дарка і Славко
Вик: Дарка і Славко

Сонце вже зайшло за гори все,
Ні сліду не лишило -
Обняла теплота кохання це;
Я озирнусь - тебе не стало,
Тільки спогадів так мало,
Ти лишила -
Хто врятує душу цю?

Було колись -
Ти крикнула "Дивись!"
У місячнім промінні,
Ти царівна - золотом скупалась;
Я боявся, що негідний,
В сріблі хоч стояв мов бідний,
Гей, від дощу -
Хто врятує душу цю?

Моя, Твоя, наша, ваша;
Цю любов позичили боги,
Втішались нею ми.
Хоч мріяли в серцях сни,
Після сну -
Хто врятує душу цю?

І всі ми, як одні,
Ідем назустріч самоті -
Спогади чекають нас сумні;
Але все ж надія не покине -
Доля доторкне
Й раптом радість принесе!

На головну сторінку...