Остання надія

Сл: Катерина Прокопишак

Там на сході України
Молодий солдат воював,
Він свою неньку Україну
Від мук тяжких рятував.
І ще молодий був
Вісімнадцятирічний юнак,
Все життя іще попереду,
А він своє вже віддав...
Ну, де ж людська справедливість?..
Чому він мусить помирати?..
А в дома на нього чекали
Дружина, батько, старенька мати...
Боже, за що ці всі муки?..
Чому ми маємо терпіти?..
За що мають помирати
Брати, батьки, сини і діти!?!

Приспів:
Останній дзвінок телефону...
Останній погляд солдата...
Стоїть в сльозах сива мати
І болем зболений тато...
Остання надія на Бога!..
Останньою не помирає
Єдина дорога до дому,
Бо іншої вже не буває!..

Чотири роки ми боролись
За волю в країні своїй!..
Ми не забудемо ніколи
На Майдані кривавий бій!..
Ми об'єднані любов'ю,
Що живе в українських серцях!
Син готується до бою і бачить
Страх в материнських очах..
Ну, де ж людська справедливість?..
Чому він мусить помирати?..
А в дома на нього чекали
Дружина, батько, старенька мати...
Боже, за що ці всі муки?..
Чому ми маємо терпіти?..
За що мають помирати
Брати, батьки, сини і діти!?!

Приспів.

Останній дзвінок телефону...

На головну сторінку...