Посади на могилі айстри білі

Сл: Марія Чайківчанка  
 

Прийде час, я згасну спалахом зорі,
Впаду за зелені гаї у трави духмяні,
Краса зів'яне, згорить у жертовнім вогні,
З тобою, Україно, попрощаюсь на світанні...

Як помру, прийди до мене на могилу,
Принеси гілку калини, ніжні квіти мені,
Запали воскову свічу, дорогий мій сину,
Знай, я тебе любила, як небо журавлі!..

Посади на моїй могилі айстри білі,
Нехай до розмаю злітають солов'ї...
Вони цвістимуть до осені, до заметілі,
Зійду зорею у пишноквіті на землі...

Ти прийдеш, як зійдуть сніги навесні,
Пелюстка розцвіте у жемчугах роси,
У тиші відчуєш мою присутність у красі
І я легким вітром торкнусь твоєї щоки...

Солодкі спогади навіє віттям тополина,
Згадаєш слова, забринить сльоза в очах,
Злетиш у дитинство, де матінка мила,
Я обніму крильми, як білокрилий птах...

Я як квітка засну і буду спати у вічнім сні...
Ти захочеш почути мій голос і мене віднайти,
Не сумуй, не журись, для тебе я зацвіту навесні,
І ти мене виглядай, як сонце, де шумлять ясени...

На головну сторінку...
© Українські Пісні, 2003-2021