Життя гірке, як кава без цукру

Сл: Марія Чайківчанка

Життя гірке, як кава без цукру...
Не того зустріла, як сади цвіли...
І душа щемить, сльозить і мокро,
Як свіча, тану... Згораю, від журби...

Ой, доле, доле, не трави душу,
Не сип на відкриту рану сіль...
Я несу важкий хрест, тяжку ношу,
В'яне молодість, на серці біль...

В очах смуток, згас промінь надії,
В розкішних світлих покоях я сама...
Не сплю, безсоння, ностальгія...
Час біжить за рікою, бистра ріка...

Зійшла перша зірка в літній вечір,
Місяченько зорить до мого вікна...
Яскраве світло ніжить за плечі,
Грає скрипаль - жалісно плаче струна...

А кого любила - розтоптав мрії,
Вільну, окрилену закув в кайдани...
Без тепла, любові в'янула лілія,
Її зима обпекла - на серці рани...

На головну сторінку...