Балада об донецькім степі

Сл: Олександр Кочетков
Муз: Геннадій Желуденко
Вик: Геннадій Желуденко

- Як дивно й боляче, кохана!
Корінням сплівшись і гілками,
Як дивно й боляче, кохана,
Надвоє краятись живцем!
Не заросте на серці рана,
Проллється чистими сльозами,
Не заросте на серці рана -
Смоли проллється янтарем...

- Допоки дишу, поруч буду -
Душа і кров - одного грані,
Допоки дишу, поруч буду -
Любов і смерть в вузлі тугім.
Ти понесеш з собою всюди -
З собою понесеш, коханий, -
Ти понесеш з собою всюди
Родиму землю, отчий дім.

- Та як в душі моїй так пусто
Від жалю й суму безустанних?
Та як в душі моїй так пусто
Від розставання самоти?
- За розставанням буде зустріч,
Не забувай мене, коханий!
За розставанням буде зустріч.
Оба вернемось - я і ти!..

- Та якщо я безвісно кану -
Короткий промінь дня швидкого, -
Та якщо я безвісно кану
У морок зоряних світів?
- За тебе я молиться стану,
Щоб не забув земну дорогу,
За тебе я молиться стану,
Щоб ти вернувсь, щоб уцілів.

У тім степу лихім, донецькім,
Під тим лихим донецьким небом,
У тім степу лихім, донецькім,
Куди з Майдану він помчав,
У тім підрозділі стрілецькім,
Що братом взяв його до себе,
У тім підрозділі стрілецькім,
Де мужнім воїном ставав...

Страшна пекельна непогода,
Залізним градом їх накривши,
Страшна пекельна непогода
В одне змішала степ і кров...
Й нікого не спасло у взводі
Чиєсь чекання найвірніше,
Й нікого не спасли у взводі
Чиїсь моління і любов...

З коханими не розставайтесь!
З коханими не розставайтесь!
З коханими не розставайтесь!
В них всею кров'ю проростіть -
І кожен раз навік прощайтесь!
І кожен раз навік прощайтесь!
І кожен раз навік прощайтесь,
Коли йдете хоча б на мить!

На головну сторінку...