Заглядаю у долю дощу

Сл: Інна Гончар

Заглядаю у долю дощу,
Де мовчання промовисто пише,
Щось в уяві із крапель мощу,
Поки осінь цю мить заколише...

Кожним подихом осінь ловлю,
Перешіптую паузи й ноти,
Як і все, що так щиро люблю,
І на що не відведено квоти...

Пригортаю осінній цей вальс
До найтоншої струночки серця,
В дощ торкається клавішів час,
Напівтоном всміхаючи скерцо...

Заглядаю у тиші крізь скло,
Підбираю в тональність бемолі
І душі розхвильоване тло
Вишиваю краплинами долі...

На головну сторінку...