Ненависть до ворога

Сл: Григорій Донець

Народе мій милий, яка наша доля?
Важко нам вдається відстояти волю.
Але ми всі разом, як кулак єдиний,
Будем захищати неньку Україну!

Неньку Україну будем захищати!
В нас вона єдина Україна-мати!
Після цього болю розквітнем, як квіти,
Мамо Ураїно, ми - же твої діти!

Поженем вражину з нашої землі!
Бачиш? Старші братья в гості к нам прішлі.
Ми їм нагадаєм за Ірпінь і Бучу,
Ми їм нагадаєм, ворогам смердючим.

Генерал Школенко, путінець вонючий,
розбомбив Ірпінь нам, геть зничтожив Бучу.
Ти же, генерале, військовий злочинець,
Зрадник ти і нелюд, а ще й українець.

За усе, злочинці, треба відповісти,
Ну й і після суду треба буде "сісти".
За це вам, шакалам, буде кара Божа.
Ви же не є люди, ви — орда ворожа.

Ми міста і села відбудуєм знову!
Мати-Україна одіне обнову!
Але вас, собаків, не пустим до хати,
Не будем сто років навіть споминати!

Ви же не є люди, ви же уроди,
По нужді не сів би на однім городі.
Командир фрегата "Адмірал Макаров",
Б'єш по українцях, ох, яка ж ти тварь є.

Тебе з того моря, щоб привезли в гробі.
А щоб ти ще здох був в маминій утробі.
Ми жили як вміли, чого ж до нас лізти?
Президент, монгол, ваш і ви є фашисти.

Ми жили і знали, що ви є сволота,
Що ви є хвостаті виродки з болота.
Що ви є брехливі і брудні, і грязні,
Хоча дуже важно миєтеся в лазнях.

Ніколи братами ви для нас не були,
Алкаші-пропойці, ледачі бамбули.
І тепер віками не хочем вас знати,
Бо ви є рашисти — вороги прокляті!

На головну сторінку...