Евакуація

Сл: Леся Рой

Пробившись крізь хащі небесної бюрократії,
Архангел Хатніх Улюбленців оголошує
початок всеосяжної евакуації
Із міста, що до ранку стане попелом.

Тихенько, дверима не рипнувши, кігтем не шкрябнувши,
Опівночі треба зібратись у парку для вигулу,
Не брати з собою ні повідків, ні ласощів,
Лиш можна взяти свою улюблену іграшку.

Мовчазні тіні линуть притихлими вулицями,
Ось Мурчик - в зубах тримає папужку плюшевого,
Ось Гектор, дог, - несе улюблене брязкальце,
Ось Джек - акуратно несе Галину Семенівну.

Провівши ревізію свого скарбу собачого,
Зібрав за довге життя, нівроку, коштовностей,
Джек плюнув - гори воно фіолетовим полум'ям!
Вже якось буде... Вже якось донесу... Справлюся...

Джек сам старенький, і лапи не дуже слухаються,
Та погляд з-під сивих брів упертий, як замолоду...
Заснула хазяйка у кріслі, і разом із кріслом він
Потяг її до дверей, потроху зростаючи...

Уже б його не впізнали онуки Семенівни
І кіт сусідський не фирка услід зухвало -
Крокує Джек, чіпляючи вухами вивіски,
Кошлатим левіафаном пливе по вулиці.

Чимало таких - он зграя котів підвирослих
По черзі несе місцеву бібліотекарку...
А такса руда - дідка в інвалідному возику -
Щоразу на землю ставить, щоб ковдру поправити...

Мала чіхуа - двійняток, хоча вони її
Щодня між собою тягали, ледь не роздираючи...
Їм дивиться вслід Архангел, зуби зціпивши,
По лику янгольськім сльози криваві котяться...

На головну сторінку...