На колимськім морозі калина...

Сл: Василь Стус

На колимськім морозі калина
Зацвітає рудими слізьми.
Неосяжна осонцена днина,
І собором дзвінким Україна
Написалась на мурах тюрми.

Безгоміння, безлюддя довкола,
Тільки сонце і простір, і сніг.
І котилося куль-покотьолом
моє серце в ведмежий барліг.

І зголілі модрини кричали,
Тонко олень писався в імлі,
І зійшлися кінці і начала
На оцій чужинецькій землі.

На головну сторінку...