Люди... Камені...

Сл: MONATIK

О, Боже, як хотів би я побачити світ,
Де люди вільні, як теплий вітер,
Який шепоче танцюючим квітам,
А вони дарують зимою літо...
О, Боже, як хотів би я побачити світ,
Де не просто дають обіцянки,
Ми обіймаємось до самого ранку,
Зустрічаючи сонце!..

Приспів:
Але є люди, як камені...
Чекають на щастя...
Заростаючи травами...
Є люди, як гавані...
Чекають на ті кораблі,
Які не вийшли в плавання...
Але все буває...
Може і прийдуть...

Я вірю, прийде час і ми побачимо світ...
Там розуміють усі наші мрії!
Ми перетворюємо їх на дії,
Лиш побачивши твої очі!..
Я вірю, прийде час, де ми побачимо світ...
Там по-справжньому можна літати,
Не озираючись на вчорашнє!
За це можливо віддати усе, але є

Приспів.

Але все буває...

Кам'яні стіни навколо нас
І доводиться рвати спини,
Щоб їх подолати й побачити світло.
Треба докладати чимало сили
І я докладаю всіх зусиль,
Якими можна тільки пережити біль,
Перемолоти біль, передивитись нас,
Переганяти час, не перебирати фрази,
Перетікати в нову фазу, де я
Вірю, прийде час і ми побачимо світ! | (6)

Де люди вільні, як теплий вітер,
Який шепоче танцюючим квітам,
А вони дарують щастя нам!..

На головну сторінку...