Тихе сяйво

Сл: Ліна Костенко
Муз: Віктор Морозов
Вик: Віктор Морозов, Четвертий кут

Я дуже тяжко Вами відболів,
Це все було, як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла, |
А розум спав, довірливий Самсон. | (2)

Тепер пора прощатися нам: будень.
На білих вікнах змерзли міражі.
І, як ми будем, як тепер ми будем? - |
Такі вже рідні і такі чужі. | (2)

Ця казка днів, вона була недовгою,
Цей світлий сон пішов без вороття,
Це тихе сяйво над моєю долею, |
Воно лишилось на усе життя. | (2)

На головну сторінку...