Баклажани

Сл: Богдан-Ігор Антонич

З-за шиб проміння жмут, мов блиск омани,
Осіннім усміхом з далеких лук
Бренькливі мухи манить на рундук.

Мандрують хмарою дрібні прочани
Й глядять очима, повними пошани,
Як сиве павутиння в'є павук.

Й в вікні від дотиків охлялих рук
Блідо-червоні спіють баклажани.

На грядці їх застала осінь рання,
Як ще були зелені, молоді,
Тепер крізь скло читають хмар письмо.

Так наші мрії, заміри, бажання
Перейдуть часто в дійсність, аж тоді,
Коли від себе їх відірвемо.

На головну сторінку...