Старе джерело

Сл: Вадим Крищенко  
Муз: Олександр Морозов
Вик: Іво Бобул

Розмалюю день блакитним цвітом,
Кольором замріяних очей.
Засвічу зорю над білим світом,
Що не гріє, а вогнем пече.
Простелю шовки із трав *,
Хай на отчий приведуть поріг.
Слово ніжне притулю до пісні
І сльозу, бо стриматись не зміг.

Приспів:
Це од віку моє -
Наче соняшник батьківська хата,
Де зозуля кує
І з причілку духмяниться м'ята.
Це до віку моє -
Об каміння життя не зітреться,
Бо старе джерело не всихає а б'є |
І струмує до спраглого серця. | (2)

Наберу роси в тримкі долоні,
Щоб відчути свіжість весняну,
Вечорові виблиски червоні
Я собі на плечі одягну.
Три вітри складу журбі під крила,
Хай летить, до нас не поверта
Рідна земле, дай своєї сили,
Що стебло здіймає у житах.

Приспів. (2)

На головну сторінку...
© Українські Пісні, 2003-2013