Стигле кохання

Сл: Зоя Солярик

Стрепенулася птахою ввись
Невгамовного серця печаль,
Ми ж у вірності долі клялись
Та недоля зустріла, на жаль...
Дорогою ціною сплатить
Довелось за помилку обом.
Хто ж нас, Боже, тепер захистить?
Хто поверне ту щиру любов?

Приспів:
Встигло кохання, стигле -
Юності біль пробачить.
Пізно воно достигло,
Пізно воно достигло:
Бачиш, сміється й плаче...

Це - не крадене щастя, не глум,
Ми чужі не палили мости,
Просто доля посіяла сум -
І мені посміхнулась не ти...
Я не знав, чому даль не ясна,
Не веселі пісні в солов'я,
Чом не радує серце весна,
Чом душа не співає моя?..

Приспів.

Ми давно вже з тобою не ті,
Скільки терну росло на шляху!..
Та, на жаль, ми не разом в житті
Зустрічали хвилину лиху...
Досягли і багатства й висот,
Запалили свої маяки,
Та в щоденнім букеті турбот
Проглядали одні будяки...

Приспів.

Не ділили ми радість на двох,
Доля згіркла, в очах каяття,
Запізнілого щастя нам Бог
Доливає у келих життя.
Наша зірка не згасла, сія!
І повернуться знов солов'ї.
Все пройшло. Тільки доля моя
Потопає в обіймах твоїх!

На головну сторінку...