Ріка печалі

Сл: Василь Пенедюк

Ти - моя ріка печалі,
Диво повінь без води,
Човен свій понесла далі,
Переплутала сліди...

Я спішу до тої стежки,
Що ховається в туман,
Де березові сережки
Прикрашають сарафан...

Радий знову перестріти
Пташку з тих далеких мрій,
Що змогла теплом зігріти
Непокірний гонор мій...

У моїй душі відлига,
Розквітає первоцвіт,
Це твоя відкрита книга
Воскресила цілий світ...

На головну сторінку...