Не все сказав ще про любов
Сл: Микола Стасюк Не все сказав ще про любов,
Її багатства й скарб духовний,
Де все, що видиме нам зовні,
Лише ілюзії покров...
Ми часом сліпнем від краси,
Чуття загнавши у бажання -
Це не кохання зірка рання,
Зневіри перші голоси...
Цей факт, я певен, не з дрібниць:
Вродливих тіл таки багато -
Так мало гарних душ для свята
У колі мудрих одиниць...
Де грань невидима межі?
Тоді людина лиш щаслива,
Коли надію гріє диво
В святій спорідненій душі...
Так обмаль світла у житті,
Бо холод сковує комерцій!
Тепла мелесенького серця
Не вистачає нам в путі...
Ковток води чи сяйво лір
У кожну мить важливу - спільні,
Тут світ ніколи неподільний -
Чи щем падінь, чи зліт до зір...
Одна тональність і струна
Вібрує спільні чисті звуки,
Одні і подих, й гіркість муки,
У зорі - спільна сторона...
Що важать зронені слова?
Важливі? Так, як сонце в лузі!
Коли найближчі щирі друзі
Єднають душі та тіла!
На головну сторінку...
©
Українські Пісні, 2003-2021