Українки

Сл: Віталій Лобач, Алевтина Лобач, Юрій Шмегельський
Муз: Юрій Ящук, Віталій Лобач
Вик: Віталій Лобач

Незмінна в серці у людини Батьківщина,
І довела це кожному із нас війна!
Про щоб не мріяла із Харкова дівчина,
Найважливіше - поруч, щоб була сім'я!
А скільки мрій було про візи закордонні,
Якби сказав, то не повірила б вона,
Що несподіванно опиниться в Європі,
Та винеже її туди лиха війна.
Українка! Українка! Україночка!
Найгарніша, наймиліша, як картиночка!
Де б вона не була - всюди посміхається
І на Батьківщину знову повертається!

Хтось вирушив скоріш до дружньої Варшави,
А хтось лишився в Україні у селі,
Від небезпеки заховавшись у підвалі,
Бо так спокійніше і поруч всі близькі!
Де б не були ви, наші любі українки,
У серці нашому завжди ви і в душі,
Все, що могли, робили любі наші жінки,
Дітей, щоб наших врятувати від війни!
Українка! Українка! Україночка
Сяє чистою красою, наче зірочка!
Неважливо, що у світі відбувається,
Сумувати чи здаватись не збирається!

Хай світить сонце вам на синім небосхилі
Чи за кордоном, чи у рідному селі!
Хай завжди поруч з вами будуть ваші милі -
І щастя більшого не треба на землі!
І погуляємо ми дружно на весіллі,
Нарешті душу на гулянці відведем,
Здолавши люту небезпеку, будем вільні,
Бо усі разом Україну берем!
Українки! Українки! Україночки -
І в Італії, і в Польщі наші зірочки!
Повертайтеся додому, Україночки,
Вас чекаєм, дуже любим, наші жіночки!

На головну сторінку...