Світає, і душа спускається на обрій...

Сл: Юрій Зозуля
Муз: Юрій Зозуля
Вик: Юрій Зозуля

Світає, і душа спускається на обрій;
Чатує і пасе мене,- свій досі дикий степ;

Мене, й моїх бажань; всіх вибриків телячих рій:
Вона - що мати. - що бджола. та я їй - гіркий мед.

Вона мене збира по крапельці, по атому:
Із цвіту всіх натхнень своїх, з їх попелу чи сліз;

Душа збирає, та не я! - бо все гублю лиш, а тому
Зістарююсь нікчемно так,- немов для цього й ріс.

Світає... кожен раз - прапервісним тим світлом;
Висповіданням снів... заповіданням дій...

Світає кожен раз пречисто-чистим світом...
Росою каяття... та сонцем всіх надій!..

Аудіофайли:

Аудіозапис (mp3, 192 kbps) (MP3 , 3,806kb) Виконує: Юрій Зозуля

На головну сторінку...