Пластунка N

Сл: Сергій Жадан
Муз: Плач Єремії
Вик: Плач Єремії

1.
Так відступало твоє дитинство -
ставився голос, губились друзі,
високо в небі міцно і стисло
висло життя, мов сережка у вусі.

2.
Так ми жили - голосні й недолугі,
вплетені в часу стрічку трофейну,
блудні поборники буґі-вуґі,
скурвлені діти міцного портвейну.

3.
Ти одягала військові боти,
бігла до школи - пенал, олівчик.
Все ще попереду - перші аборти,
татові джинси, мамин ліфчик.

Приспів:
Пластунка N (4 рази)

4.
Ще підіймало звивисту хвилю.
Срібна розгромлена клавіатура
ще формувала основи стилю -
так починалася контркультура.

5.
З теплими гільзами "Біломору",
з ковдрами битих студентських акцій
так наполегливо рвався угору
змучений блюз твоїх менструацій.

Приспів.

6.
Що нас єднало? Загоєні сварки
падали в ніч, як у воду весла.
Ми відкривались, творили шпарки.
Теплі вітри мимоволі занесли

7.
смуток у душі, мов мед у соти.
Як ми трималися, Бога ради! -
попри усі божевільні гризоти,
попри задрочки радянської влади.

Приспів.

8.
Цим і завершилось. Тлінь мажорна,
стишена хвиля, сутінь озерна.
Схиблений час розтинає, мов жорна,
спільного досвіду темні зерна.

9.
Тільки я знаю - між гострого віття,
в перенасиченій біосфері
так лише варто вживати повітря,
так лише слід прочиняти двері.

10.
Липне до уст почуття морфеми -
альтернативна прозора вода ця.
Те, що було, не розіб'єш на теми.
Так ми кохали. І нам - воздасться.

Приспів.

На головну сторінку...