Молитва

Сл: Богдан-Ігор Антонич  
Муз: Степан Козак
Вик: Юлія Дошна
Молитва людська є неначе дим,
Кружляє над селом, мов білий лебідь,
Аж стовбуром кудрявим, золотим
Розвіється по кришталевім небі.

Молитва людська - це ґотицька вежа,
Що виструнена навсторч у блакить,
Що захват майстра й біль її мережав -
Над гамором юрби німа мовчить.

Молитва людська є немов тополя,
На небо дивиться над ланом жит,
Струнка, тонка, самітна серед поля
Хитається від вітру та дрижить.

Молитва людська є немов орел,
Над хмари вилетить з землі порога,
Аж задрижить, неначе перепел:
Побачить вогняне обличчя Бога.


На головну сторінку...
© Українські Пісні, 2003-2021