Я знов дочекався повні

Сл: Василь Мулік
Муз: Орест Криса

Я знов дочекався повні -
Так солодко ниють зуби...
І вовк мій - рветься назовні,
Й тримати його я не буду!..
Темніють, гострішають кігті,
"Піксель" потертий скидаю,
Не боюся свинцю та міді,
А срібла - у них немає!..

Світлішає ніч - відразу,
Сповзає розірвана шкіра,
Пульсують, стискаються м'язи
Голодного дикого звіра...
Чужинцю, молись наостанок,
Молись!.. Та це - не врятує!..
Аж поки не зійде світанок -
"Козацьке сонце" панує!..

Сьогодні - ти навіть не "ворог",
Ти - здобич, налякана жертва.
Місяць здіймається вгору.
Я йду вбивати і жерти!..
Хай мати твоя заплаче!
Нехай завиє дитина!
Я - сіроманець, а значить -
"Теплак" мені не потрібен!

Земля ця - надасть мені сили,
Розбудить прокляття забуті -
Сьогодні ти ляжеш в могилу
Від хижої вовчої люті!..
Ти йшов гвалтувати, зайдо, -
З благословіння тирану.
Я ж буду - опівдні, завтра
Блювати твоїми кістками.
І "скрепи твої духовні"
Не доживуть до світання -
Я знов дочекався повні!
Я вийшов на полювання!
Я знов дочекався повні!
Я вийшов на полювання!

На головну сторінку...