Долі полотно

Сл: Зоя Журавка

Ти залишила, мамо, долі полотно,
Нитками білими на білім вишиване.
Там ще з дитинства моє поле ожило,
Усе омріяне, оспіване, жадане.
Свої дороги сам змалюєш собі, сину,
Своїм добром собі прикрасиш цілий світ.
Я буду поруч жити в кетягах калини,
А щовесни про мене згадка буде - цвіт.

Приспів:
Мамо, будуть кольоровими стежки
І щасливі, бо прикрашені піснями!
А родинне незгасаюче тепло,
Передам у спадок дітям своїм, мамо!..

І я несу у своїм серці, мамо, силу,
Твого добра, твоєї віри і краси!
На полотні малюю синім свої мрії,
А добро - жовтим, наче хлібні колоски.
Горять червоним вічні промені любові,
Зеленим - пам'яті неходжені стежки...
Твоя любов, матусю, в пісні і у слові,
Яскравим вогником у серці на віки!

Приспів.

На головну сторінку...