Іржа

Сл: Олександр Іващук
Муз: Олександр Іващук
Вик: Опіум

Десь у кожного в душі є межа
За якою нас вкриває іржа
І вже обриси облич нечіткі,
І обійми непалкі, непалкі...
Із горла самі рвуться слова:
Досить гратися в обов'язки і права!
Досить рвати на частини і полюси,
Замість вимагати - просто попроси!
Попроси! Попроси! Попроси!

І чи в золоті, а чи у металі
Те і робим, що збираєм медалі.
Кажуть, як зібрати повну торбину -
Зникнуть страх і почуття провини.
Та іржею покриваються далі
Руки, ноги, почуття і медалі,
Не турбує, не рятує, не гріє -
Іржавіє, іржавіє...
Іржавіє... Іржавіє...
Іржавіє... Іржавіє... Іржа!..

На головну сторінку...