Подих ночі

Сл: Олександр Положинський
Муз: Олександр Положинський
Вик: Тартак, Bazhana

Над горизонтом заграви
Сонце фарбує багрянцем кривавим.
Новий день надходить спрокволу,
Несе свої новини, сюрпризи,
Якісь приколи...
Я стою на балконі облитий кавою,
Очима червоними від безсоння
Милуюся загравою, такою яскравою,
Як ті квіти ображені, що так
І не були витолочені тілами нашими...
Все, що було, виринає з пам'яті,
Усі вогні сліпучі, усі реклами ті,
Що пролітали повз нас,
Коли ми мчали на крилах ночі,
Коли ти впала в шал,
Коли я з котушок зіскочив...
Ми просто летіли вільні, веселі,
Шалені, а потім твої карі
Дивилися в мої, сіро-зелені.
І раптом все: дружні обійми,
Поцілунок на останок, і все,
Що нам лишилося - єдиний світанок...

Приспів:
Розходяться дороги,
Тануть всі тривоги...
Серце тоне у небеснім морі...
Тебе відпускаю, руки розтискаю -
В нас така красива не лавсторі...
Розходяться дороги,
Тануть всі тривоги...
Будь щасливим! - Я так хочу!
Тебе відпускаю... В серці затискаю
Цей світанок і подих ночі...

Я вгадував твої думки,
Я знав твої бажання,
Ми стримували самі себе
Із сил останніх...
Прості питання перекидали нас
Із одного на інше,
Аби лиш оминути те
Солодке, пекуче, грішне...
У тебе був твій, у мене була моя,
І перспектива наших стосунків -
Десь трохи нижче нуля...
Кожному страшно ламати життя
Різко і раптово, а особливо,
Коли знаєш - ніщо не вернеться знову.
І ти, і я - ми знали прекрасно,
Що спалах цей раптовий
Так само раптово загасне...
Що буде сумно, що буде прикро,
Що буде біль у грудях,
Який вже ніколи не зникне...
Та можливо ми звикнем,
Бо всі почуття доволі умовні,
І при зустрічі
Серце не рватиметься назовні,
Тільки, десь глибоко в собі
Чекатимемо нового випадку,
А поки все, що ми маємо,
Лише ноти на згадку...

Приспів.

На головну сторінку...