Вже, панове, осінь

Сл: Марія Чайківчанка

Так швидко пролетіло літо,
Вже осінь господарює у полі,
Туман розстеливсь над світом,
Вітер зриває лист у тополі...

Вже, панове, йде Осінь Золота,
Сірий дощ змиває вчорашні дні.
Так хочу ще сонечка тепла,
Віднайти мить - літа молоді...

Я - хризантема, квітка осіння,
Сивина сріблиться на скронях,
Опадають пелюстки - моє цвітіння,
Шукаю своє літо од безсоння...

О, озовись, де ти, моє літо?!.
Мої роки, коні злотогриві?..
Я біжу за вами по сліду
Босяком в отави похилі...

О прошу, виглянь, сонечко моє!
Ще Бабине літо моє зігрій!
Я зловлю крилом проміння твоє,
Буде снитись мій рай у заметіль...

Кружляє, шелестить жовта листва,
В зажурі стоять ліси, поля, гаї,
У блакить зорить пташка-душа
Віднайти земне тепло у зорі...

Вже, панове, осінь, пізня пора!
Летять журавлі у далекий край...
Від морозу в'яне квітка - життя
Бабиному літу каже: "Прощай..."

На головну сторінку...