Ми присядемо вдвох біля яру...

Сл: Леонід Луговий

Ми присядемо вдвох біля яру,
Відшукаєм Полярну зорю...
І лиш місяць побачить з-за хмари,
Що я, мила, з тобою створю.

Я схоплю тебе міцно, як треба,
Повалю на шовкову траву...
І заклякне від подиву небо,
Як я з тебе всю одіж зірву.

Ти розтанеш, як кажуть в народі,
Не зумієш і вимовить щось,
Щоб як здавна ведеться в природі,
Що належить між нами, збулось.

І співці, композитори сильні,
Без пісень побредуть навманя,
Тільки скажуть, що ми - божевільні
І навчились кохати в коня.

На головну сторінку...