Зима

Сл: Євген Довгий
Муз: Відчуття.Тиші
Вик: Відчуття.Тиші

Барвисті бліки на волоссі
Розмокнуть, зникнуть, не збудуться.
Папером потоки каламутності,
Що душать надміром відсутності.
Каміння - насіння неживої вроди
Стираю до крові, фарбую сходи.
В повітрі розбите сяйво води,
Не зможу, не встигну, повернуся туди!

Приспів:
Де так сяють в липні сонечки мої-мої,
Де зникає день, народжує нові рядки,
Де немає болю і завжди весна твоя,
Я повернуся туди! Я знайду слова,
Що зруйнують відстань, знищать прірви лід,
І теплом овіє, і врятує світ твоя краса,
Не від страху і не болісна сльоза,
Я забуду все, чим жиє тут моя душа...
Зима... Зима... Зима... Зима...

На сонці застигнуть останні,
Під ранок їх також не стане,
І хвилі шепочуть: Незнайдене згуби!
Замучать, задушать і винесуть туди!

Приспів.

Зима... Зима... Зима... Зима...
Зимна... Зима... Зимна... Зимна...
Зима... Зима... Зима... Зима...

Приспів.

На головну сторінку...