Пишу щоденник кров’ю своїх струн

Сл: Пліч-о-пліч
Муз: Пліч-о-пліч
Вик: Пліч-о-пліч

Пишу щоденник кров'ю своїх струн,
Я з тих, хто пише рідко і недбало.
І краплі, що між літерами впали,
Уже нічим повіки не зітру...

Мої слова - не мед, а, швидше, сіль,
Що рани роз'їдає до нестями.
У них - сумний фінал старої драми,
А не хмільне видовище весіль.

І розділові знаки - з роду в рід -
Самі тире, три крапки і пунктири, -
Наточені гостріше від сокири
Щодня шматують записи старі.

І вкотре смислу падають - крихти.
За кожним словом - схрещувати шаблю
Мені набридло! І я крапку ставлю!
Яке мистецтво - вчасно геть піти!

Я дописав. Немає вороття.
Наприкінці у аркуша на тілі
Лишилися клітини - чорно-білі -
Як будь-яке дописане життя...

На головну сторінку...