Сизий вечір

Сл: Зоя Солярик  
 Вик: Зоя Солярик

Пригублю я бокал кришталевий -
Обпече мою душу вино.
І загляне крізь захід рожевий
Тихий біль в одиноке вікно.
Сизий вечір притулиться м'яко
До грудей молодої землі, -
Перепілкою сонною зляку
Стрепенеться вона у імлі.

Приспів:
Знов полином - мед на вуста,
Птахом у вирій - літа.
Знов сторінки серце горта -
Осінь на зиму верта.

Я ж до тебе в думках прихилюся
І у ніжній печалі замру.
До півночі на тебе дивлюся
Та в уяві за руку беру.
А у тебе здригаються плечі
І тремтять соромливо вуста -
Тихі речі... Бокал... Сизий вечір...
І не вдягнена біла фата...

Приспів.

Дарувала розлука страждання,
Виливаючи смуток у слід -
Не розвіяли ж роки кохання,
Не розбилося серце об лід!
А в душі - ще із юності - віра
І надія - життям не збагнуть!
Доля ж в образі Бога і звіра:
Чому бути - тому не минуть...

Приспів.

На головну сторінку...
© Українські Пісні, 2003-2021