Повернення Шевченка

Сл: Ліна Костенко  
 

Заслання, самота, солдатчина. Нічого.
Нічого - Оренбург. Нічого - Косарал.
Не скаржився. Мовчав. Не плакав ні від чого.
Нічого, якось жив і якось не вмирав.

Вернувся в Петербург, і ось у Петербурзі -
Після таких років такої самоти! -
Овацію таку йому зробили друзі! -
Коли він увійшов. І він не зміг іти.

Він прихилився раптом до колони.
Сльоза, чомусь набігла до повік.
Бо, знаєте... із каторги в салони...
Не зразу усміхнеться чоловік...

На головну сторінку...
© Українські Пісні, 2003-2021