Чуєш, ти чекай мене

Сл: Костянтин Симонов
Муз: Михайло Олійник
Вик: Петро Радейко

Чуєш, ти чекай мене, над усе чекай,
Коли смуток огорне, жовтий дощ стіка,
І в спекотну каламуть, в заметіль, у сніг
Коли інших вже не ждуть, вже й забувши їх...
І коли листів нема із далечини...
Інших вже не ждуть дарма — стомлені вони...

Повернуся, тільки жди
І не зич добра тим, хто каже далі йди
І забудь... Пора...
Хай повірять мати й син, що нема мене
Друзі втішаться отим "було і промине",
Сядуть в коло при вогні і ковтнуть вина.
На помин душі та ні. Ти чекай одна...

Ти чеканням повернеш із смертельних лав,
"Поталанило, еге ж?" - скаже, хто не ждав.
Не дано збагнути їм в літо вогняне,
Як чеканням ти своїм вберегла мене.
Як вцілів я? Вижив як? Знаємо без слів...
Просто ти чекала так, як ніхто не вмів...

На головну сторінку...