Незабутнє...

Сл: Тетяна Прозорова
Муз: Тетяна Мірошниченко
Вик: Тетяна Мірошниченко

Ось і Спас надійшов непомітно
Тихенько навшпиньках.
З медом, яблуком, маком,
Суцвіттям сліпого дощу.
Я у спогади мчу,
На любов налаштована скрипка,
Між сузір'їв,зодіаків, планет
Лечу я, лечу!

Набираю у пригорщі солодко
Ніжно-джерельний той нектар,
Який в пам'ять додасть гіркоти полину,
Залишаю на згадку
Цей рідний пейзаж акварельний,
І в ромашковий вир,
Ніби пташка з розгону, пірну!

Загорнусь в небеса,
Що на плечі так тихо упали,
І в розкішне проміння,
Що долю мою стереже...
Ця миттєвість лише́
До осіннього пишного балу,
Та палає зоря,
Що ще літнє тепло береже...

Незабутнє, незгасне |
І, ніби в житті непримітне, |
Потаємне, прекрасне |
Й до щему у серці святе... |
І так просять ще літа |
Беззахисні злякані квіти, |
Та десь осінь серпанок |
Для всіх в подарунок плете... | (2)

Та десь осінь серпанок
Для всіх в подарунок плете...

На головну сторінку...