Залебеділи літа в небо синє

Сл: Марія Чайківчанка

Залебеділи мої літа птахом в небо синє...
Замайоріли білосніжним цвітом під зорепадом,
Зашелестіли зеленим листям на тополині -
І закружляли наді мною золотим листопадом...

І біжить швидко час над квітучими берегами...
Чую шепіт хвиль, як тече гомінка ріка-життя...
У спогадах іду, де моя весна зоряними стежками,
Де в дзеркалі-водичці відзеркалює моє літо здаля...

Там, у тихім раю, у затишку зорить квітуче сузір'я,
Чорноокий вечір так ніжно обіймає за плечі мене,
Засіває зорепад-щастя на батьківське подвір'я
І зоря веде, де колосяться жита під небо голубе...

Тут сонцю усміхаються роки, немов пишні пави...
У вікні ясним променем звеселяють душу мою,
Я заблукала в казковім царстві, в росяних отавах,
І на калині слухаю, як співає соловей пісню чарівну.

Тут солов'їна мова дзвенить струмочком дзвінким...
В п'янких пахощах лілового бузку як дитя щаслива...
В рідній стороні відчуваєш голос землі святим,
Із за спиною, за плечима виростають у тебе крила...

На головну сторінку...