Дві душі

Сл: Патара Бачіа

Дві душі, що до зради не звичні,
Доля, раптом, звела на шляху.
Доторкнулися ледь, по дотичній
І упали у лапи гріху...

Хоч вони виривались щосили,
Та з тенет вперто гріх не пускав.
Допомоги у Бога просили,
Бог, що з ними робити, не знав...

Бо кохали так палко і ніжно,
Без вульгарності та без облуд,
Почуття це було білосніжним
І тому не торкнувся їх бруд...

На головну сторінку...