Де ті обличчя?

Сл: Оксана Пахльовська

Де ті обличчя - мов тесані з брили,
Гімни врочисті і скорбні плачі?
Руки, що меч на шоломах щербили,
Потім голубили жінку вночі?

О, ця любов їм не входила в звичку!
Смерть у них завжди була молода.
Де ті обличчя, о, де ті обличчя,
Риси чиї карбувала біда?

Доля велика в огні освятилась,
Душі не вміли безчестя прощать...
Де ті обличчя, де зроду світилась
Смерті й любові вогненна печать?

На головну сторінку...