Осінь Мадонна
(Увінчаю коси золоті)
Сл: Марія Чайківчанка Красуня-осінь, немов Мадонна,
Свої золоті коси розпустила...
В осіннім храмі - свята ікона
Верховіття дерев озолотила...
Я увінчаю коси золоті,
Сонечком нахилю небо до ніг!
Намалюю цю жінку в красоті -
І замилуюсь вродою край доріг...
Стоїть в бурштиновій позолоті,
Немов над річкою верба, тополя...
Оспіваю вроду у ніжній ноті,
Благословлю її на щастя, долю!..
Запалю свічу в осінній вечір,
Розпалю огонь в каміні дровами,
Обніму тебе, мила, за плечі,
Приголублю ніжними словами!..
Золотава осінь тепла просить,
І душа замріяно в небо зорить,
Вітер опале листя розносить,
А, на жаль, золотий час не зупинить!..
На коси впав білий сніг - сивина,
Ти не боїшся заметіль зими...
Виглядаєш зіроньки край вікна,
Мрієш ще зустріти сонце весни!..
Йдеш в Листопад тихою ходою
І проводжаєш журавлі в синю даль...
Ти щедра, з красивою душею,
Твоя пісня прожене мою печаль!..
На головну сторінку...
©
Українські Пісні, 2003-2021